Викиньмо машини з центра міста
Анета Ґеронь: Дискусію про архітектуру та міський простір Жешува мабуть варто почати не з безсилля та критики, а з візії того, що справді можна змінити у місті.
Мацей Лобос: Як на мене, широка дискусія про міський простір Жешува повинна починатися з розмови про центр міста. Я вважаю, що проблема полягає у неконтрольованому розповзанні передмість та інтенсивних будівельних роботах на окраїні, тоді як центр міста залишений сам собі.
Що маємо на увазі, коли кажемо “Центр міста”?
Марцін Смоченскі: Території обмежені так званим “Жешувським рінгом”, тобто міською кільцевою дорогою, яка охоплює, між іншим, алею Повстанців Варшави, Армії Крайової, Рейтана тощо. І якщо не досягнемо оптимального розвитку центральної частини міста та не будемо її правильно використовувати, то будемо генерувати чергові просторові проблеми: величезні затори, проблеми з інфраструктурою і так далі. Треба створити оптимальні умови, щоб люди могли тут жити і працювати, а коли вже забудуємо і упорядкуємо цілий центр – тоді вже можна буде свідомо приймати рішення, що, де і як хочемо будувати на периферії.
Скоріше за все, мешканці Жешува не зовсім згодні з цією концепцією, особливо, коли бачать параліч дорожнього руху в околицях новозбудованого комплексу біля перехрестя вулць Гетьманської та Повстанців Варшави, а чергові хмарочоси з’являться незабаром на Ольшинках – в околицях Замкового мосту. Подальша випадкова забудова центру міста здається бути найгіршим сценарієм.
М.Л: Проблема – це не будівлі, а машини. Саме машини є причиною просторових проблем, заторів та інших труднощів. Якщо не відійдемо від парадигми, що кожен їздить власною машиною, а кожна сім’я має два автомобілі, в найближчому майбутньому ми просто “задихнемося”. Уже 40 років концепція нового урбанізму тріумфує у всьому світі, а її найголовнішим принципом є викинення машин з центрів великих міст.
Як переконати жителів Жешува?
М.С: Справа не стільки в тому, що потрібно переконувати чи змушувати людей до таких рішень. Справа в тому, що треба зіткнутися з транспортною проблемою – у широкому розумінні цього слова – та запропонувати ефективний і безпечний громадський транспорт.
М.Л: Кожен повинен усвідомлювати, що найближчим часом відхід від “автомобільної культури” стане пріоритетом. У світі та в Європі вже можна знайти приклади, як з цим впоратися. Нині у Парижі щорічно ліквідують кілька відсотків паркувальних місць. І це не полягає у насильному забиранні паркувальних місць у людей – вони просто стають непотрібними. Люди отримали альтернативу у вигляді громадського транспорту, а парижани все частіше відмовляються від купівлі машини та пересування автомобілем у місті.
У Жешуві – тенденція протилежна. Коли три роки тому запроваджено платне паркування, можна було без проблем запаркувати машину в самому центрі на годину-дві. Сьогодні навіть платна зона не допомагає, а в околицях Ратуші не можна знайти вільних паркувальних місць протягом цілого дняю
М.С: Це наслідок того, що дуже важко переміщатися по Жешуві інакше, ніж машиною. У швейцарській Лозанні, яка за своїм розміром нагадує Жешув, за 20 хвилин можна дістатися громадським транспортом до будь-якої точки в місті.
М.Л: Саме тому центр повинен бути густо забудований. Люди мусять та хочуть жити у місті – в протилежному випадку там створюються нетрі. Чим більше людей живе у центрі, тим більше з них переміщається пішки або їздить велосипедом, бо всюди близько.
Що потрібно сьогодні в Жешуві, щоб почати вирішувати транспортні проблеми?
М.Л: Широка дискусія зі спеціалістами багатьох галузей, і перш за все – відмінними спеціалістами з питань міського транспорту. Також слід використовувати досвід тих міст, які вже давно стикаються з подібною проблемою і вже досягли конкретних успіхів. Загалом, потрібно більше ускладнювати життя автомобільного руху – саме так роблять усі сучасні міста світу.
У Жешові “ускладюється життя” автомобілям?
М.С: Навпаки – і чудовим прикладом цього служать три смуги руху на ал. Цепліньського в самому центрі Жешува.
М.Л: Подальший розвиток автомобільних доріг це дорога в нікуди. Чим більше доріг будуємо в місті, тим більше машин і тим більшими стають затори та транспортні проблеми.
Можливо, ми за один крок до побудови житлових будинків у центрі Жешува, де замість двох паркувальних місць на одну квартиру не буде жодного. І хтось, обираючи там квартиру, або вирішує користуватися лише громадським транспортом, або не купує такої квартири. Можливо, варто змусити міську владу до того, щоб почала думати в цьому напрямку, видаючи дозволи на будівництво нових хмарочосів.
М.Л: У великих містах Польщі вже реалізують такі сценарії. У місцевих Планах просторового загосподарювання, які там створено, вже не вказується мінімальна кількість автомобілів – тільки максимально допустима, і все. Маєш люксусову адресу, але без місця для машини. Є таксі, прокат автомобілів, громадський транспорт. Можна жити без машини. У Нью-Йорку лише 40 відсотків населення має автомобіль, а це місто дуже густо забудоване.
У самому центрі Жешува, де і як будувати?
М.С: Є місця, які, безумовно, варто змінити. Насамперед я мрію перетворити обличчя Ринкової зали.
Попри жахливий вигляд оточення Ринкової зали, останніми роками тисячі жителів Жешува знов відвідують цей найпопулярніший у місті базар.
М.Л: Як на мене, околиці Ринкової зали поєднуються з Площею Свободи і є прикладом неймовірно занедбаних та змарнованих просторів Жешува. У цій зоні я би запропонував два-три підземні поверхи для гаражів, щоб ліквідувати машини, які стоять на вулиці та випирають пішоходів. На першому поверсі я би залишив торгову площу, тобто ринок, але треба його зробити цивілізованим та сучасним, так, щоб створити приязне для людини місце, де – після закінчення торгівлі – залишається зелена природа, малі архітектурні форми та загальнодоступний міський простір, в якому охоче гуляємо та живемо, Тому вище повинні знаходитися житлові будинки, офіси та місця для розваг. Залишити це місце в такому стані, зі смердючим базаром та жахливими “будками”, було б неймовірною тратою простору. Тим паче, що ми чудово знаємо як виглядають сучасні, красиві торгові площі у більшості європейських міст, якими так часто захоплюємося.
М.С: На жаль, у нас немає публічного дискурсу, який допоміг би впоратися з цією проблемою.
Чому місто не намагається зробити цей район цивілізованим?
М.С: Є декілька причин. Для того потрібні гроші, візія та рішучість. Простіше зробити шматок тротуару – менше проблем, а електоральний ефект – більший.
М.Л: Все завжди починається з ідеї. Якби місто організувало архітектурні конкурси, на які були б виділені чесні гроші, так, щоб умови влаштовували учасників, то ми отримували б цінні ідеї, які були б основою для публічної дискусії, а потім – для реалізації проекту. Ми всі нарікаємо, що погано, але нічого не робимо, щоб це змінити.
М.С: Все ж таки не можна безкінечно не помічати проблеми. Я впевнений, що протягом найближчого десятиліття нам доведеться почати боротися з нею, бо такий стан точно не зможе тривати ще 30 років, як це сталося після 1989 року.
У центрі міста є більше таких занедбаних місць …
М.С: Можна навести приклад площі Бальцеровіча, яка повинна бути забудована.
М.Л: Територія поблизу залізничного вокзалу, від ріки Віслок аж до Тарнобжеського віадуку -кілька десятків гектарів з дуже привабливими для девелоперів місцями, в яких роками нічого не відбувається. Вулиця Семінського та лівий берег Віслока – це місце, яке потрібно чимскоріше пристосувати, щоб люди могли там жити і працювати. Вулиця Гоффманової та територія, яка залишилася після колишнього заводу Зелмер. Вулиця Хмая та околиці Цефарма. Склади, зали та гуртові бази, які знаходяться поблизу вулиці Боя-Желенського, треба якомога швидше перенести на передмістя, а на їхньому місці – створити новий район.
Останніми роками місто розрослося і те, що кілька десятків років тому було окраїною Жешува, сьогодні є його центром. Також зовсім іншою стала вартість землі, отже будувати магазини в цікавих, привабливих місцях – це марнотратство. Крім того, є ще інші проблеми – ваговози та інші вантажні автомобілі, які мусять доставляти товар до промислових об’єктів, утворюючи затори та забруднюючи центр Жешува.
М.С: У Польщі маємо справу з юридичним хаосом. У нас немає хороших Місцевих планів просторового загосподарювання, які б стосувалися всіх аспектів функціонування міста та продуманим способом визначали напрямки його розвитку.
Фарна площа – ще одне прекрасне, повністю змарноване місце в Жешуві.
М.Л: Яке можна було б справді швидко, раціонально використати. Потрібно негайно викинути звідси всі машини, перед костьолом створити міську площу, а під землею – дворівнева парковка.
М.С: Якщо обмежити її будинками – то це вже інша тема. Бо можна визначити її межі біля пам’ятника Ліс-Кулі, а можна також поширити її аж до забудови нижче обриву на вулиці Коперника.
М.Л: Я також великий прихильник побудування 3-х чи 4-поверхових кам’яниць з кав’ярнями на вулиці Коперника – завдяки цьому Фарна площа без автомобілів стала б місцем наповненим життям.
М.С: У самому центрі є ще декілька інших вулиць, де можна було б обмежити дорожній рух та впустити туди пішоходів, наприклад, вулиця Ягеллонська. А там, де з’являються люди, відразу процвітають комерція та гастрономія.
Люди все частіше мріють про життя у центрі міста?
М.Л: Так, й для багатьох це дуже зручно. Можуть дійти до Ринкової площі за 5 хвилин, напитися кави чи вина, сходити в кіно або зустрітися зі знайомими. Я говорю це з точки зору наших клієнтів, які все частіше запитують нас про комфортні квартири в центрі Жешува, за які вони готові платити справді великі суми. Зазвичай це люди середнього віку, які вже виростили дітей, заробили грошей, і не обов’язково хочуть до кінця життя косити газон перед будинком.
Чому люди хочуть повернутися до центру міста?
М.Л: Квартира в центрі міста сама собою приваблива. Переважна більшість із нас хоче жити в місцях, де є люди, а життя у середмісті дозволяє користуватися двома, по суті, суперечливими перевагами. З одного боку, великі міста гарантують відчуження, коли хочемо побути на самоті, але можемо також постійно перебувати в оточенні людей. Маємо можливість індивідуально вирішувати, наскільки хочемо взаємодіяти з іншими людьми.
Пам’ятник маршалу Пілсудському взаємодіє з Площею Свободи у Жешуві?
М.Л: Швидше, там перемогла концепція: у нас є шматочок вільного газону, давайте щось поставимо. Тимчасом Площа Свободи вимагає дійсно хорошого загосподарювання.
М.С: Якби розташування цього пам’ятника залежало від мене, я б вважав за краще знести пам’ятник Вдячності Червоній армії, який знаходиться в парку біля Площі Жертв Ґетта (з урбаністичної точки зору – відмінно спроектованому), та поставити там пам’ятник Пілсудському.
В оточенні добре спроектованої міської природи, що не так часто зустрічається в Жешуві.
М.С: Коли спостерігаю за алеєю Цеплінського, то поважаю спроби міської влади покращити естетику Жешува, але, на жаль, не розумію сенсу висаджувати рядами кілька десятків сортів рослин на одному квадратному метрі, оскільки з цього виходить карикатура зелених насаджень. А достатньо було б залишити доглянутий газон з декількома красивими деревами. Це справді гарно виглядає, та дозволяє зекономити на догляді.
Все частіше жителі Жешува не висаджують навколо будинків липи, яблуні, ялиці та бузку, бо це все замінено бруківкою та дрібними рослинами, обсипаними декоративним каменем.
М.С: Один з наших клієнтів нещодавно повернувся з Нідерландів. Він в захваті від побаченого і постійно повторює, що всі, хто у Польщі займається проектуванням, обов’язково повинні поїхати туди і побачити, як можна дешево, гарно та функціонально проектувати простір для людей, велосипедів та автомобілів. Краса – не в спорадичній пишності, а в простоті та функціональності.
М.Л: Пам’ятаю, як мій світлої пам’яті професор Богдан Лісовскі казав: ” “Багатий чоловік – якщо у нього є сад – сіє траву і висаджує 2 дерева. Бідний, якщо має шматок землі, мусить там насадити стільки непотрібних речей, щоб від цього аж тошнило”. І це, мабуть, найкращий коментар.
Розмовляючи про зелені насадження, важко не помітити, що у нас все ще нема узгодженої концепції долини Віслока в Жешуві.
М.Л: Уже понад 10 років створюється Місцевий план просторового загосподарювання, і все ще його нема, хоч я вважаю, що конкретні основи щодо загосподарювання цієї території могли би бути створені за рік. Перш за все треба визнати, що була і буде потреба будувати будинки поблизу ріки, бо такою є природа людини, яка від завжди хотіла жити біля води та рослин. Це відбувається у всьому світі: у Лондоні, Парижі, Відні, але також в Польщі, у Варшаві, Бидгощі чи Вроцлаві, де зараз на острові побудовано апартаментний будинок, з’єднаний з берегом за допомогою невеликого мосту. Саме тому на сьогодні найважливішим є визначення лінії забудови для будинків над рікою Віслок. Решту території треба залишити недоторканою, щоб служила в якості рекреаційної зони для всіх жителів Жешува.
Яке місце над рікою Віслок повинно бути “святим”?
М.Л: Цілий нижній маршрут над Віслоком повинен бути збережений як наш «Центральний парк» – він виконує функцію заплави та природного буфера під час водопілля. Натомість територія, розташована від сторони вулиці Підвіслоче, тобто від греблі до Замкового мосту, повинна бути пристосована під забудову – звичайно, тільки до певної лінії, так щоб внизу знайшлося місце для пішохідних та велисипедних доріжок. Вулиця Семінського також повинна бути забудована.
А як щодо території від Зали Подпроміє до водозабору в Звіенчиці?
М.С: Вона повинна залишитися в такому вигляді, тобто бути міським парком, адже про зелені зони в Жешуві потрібно думати в перспективі 20-30 років. Те, що ми сьогодні ще не зносимо панельних будинків, не означає, що через 20 років вони не будуть всього лиш спогадом, а на їхньому місці з’являться нові будівлі. Нове Місто в Жешуві – це прекрасний район, де могли би бути побудовані прекрасні будинки. Сьогодні це сукупність багатоквартирних будинків, з яких багато людей виселяється, а квартири все частіше здаються в оренду.
Також забудована уже територія над Віслоком, від сторони вулиці Квіатковського, виглядає жахливо. В багатьох місцях блоки майже «звисають» над пішохідними доріжками.
М.Л: Дійсно, там стає тісно, але це наслідки відсутності концепції забудови долини Віслока. Чергові девелопери купують будь-який вільний шматочок землі, намагаються його чимскоріше забудувати та продати. Ми можемо лише спробувати зробити це якнайкраще. Поки не зробимо цього більш цивілізованим, у цьому районі багато не зміниться.
М.С: На жаль, це стосується не тільки Жешува, але і багатьох польських міст, де просторове планування – не в найкращому стані.
М.Л: Чи може хтось уявити, щоб не було планування, наприклад, дорожнього руху, а люди могли собі вільно обирати, по якій смузі руху хочуть їздити машиною? Ні! Тому відсутність просторового планування характерна переважно для країн третього світу. У жодній цивілізованій країні не допускається спонтанна та неконтрольована забудова міст, оскільки це завжди призводить до величезних транспортних та соціальних проблем, на вирішення яких треба потім витрачати мільярди доларів.
