Люди – це не роботи, їм потрібен контакт з іншими
Які обмеження та недоліки має хоум-офіс? Чому нам потрібні офіси? Чи можна перейти на віддалену роботу у такій креативній сфері, як архітектура? Архітектор Мацей Лобос, співзасновник та голова правління MWM Архітектори, представив свою думку стосовно експерименту з дистанційною роботою в його студії.
– У середині березня 2020 року, під тиском ЗМІ та викликаної ними істерики, ми здалися і закрили офіс, переходячи на віддалений режим роботи. Щодня відбувалися онлайн-зустрічі з працівниками та обмін інформацією в проектних командах. На жаль, ми швидко переконалися в тому, що у випадку настільки креативної та вимогливої командної роботи, якою є архітектура, ця система не спрацює – розповідає Мацей Лобос.
За його словами, робота над багатьма проектами одночасно вимагає гнучкості та швидкого прийняття рішень. Це також безперервне взаємне натхнення, яке нагадує перекидання м’яча-ідеї між членами проектної команди. – Це спрацьовує лише тоді, коли у нас є безпосередній, особистий контакт, і ми можемо сприймати поведінку колег за допомогою усіх сенсорних систем – – підкреслює архітектор.
– Крім того, і це, мабуть, абсолютно не пов’язано з професійною сферою, ми помітили, що дистанційна робота вимагає залізної дисципліни. У певний момент я усвідомив, що можу провести весь день у піжамі та халаті, що мені не хочеться бритися, а робота розтягується на цілий день, адже у нас є час, можна почитати книжку, випити каву, подрімати і так далі. У результаті, баланс між роботою та сімейним життям розсипається в прах, а це значно знижує ефективність роботи – вважає Мацей Лобос. – Мені пощастило, бо живу у власному будинку і маю свій робочий кабінет, в якому можу зачинитися та спокійно працювати. На жаль, для людей, які живуть у 48-метровій квартирі з двома малятами, робота в таких умовах – це кошмар. У цьому переконався один із знайомих начальників великої ІТ-компанії, який був шокований, коли під час онлайн-зустрічі побачив, в яких умовах живуть і працюють його, як він вважав, гідно оплачувані працівники – розповідає.
Через місяць після початку експерименту з віддаленою роботою, тобто в середині квітня 2020 року, в компанії MWM Архітектори було прийнято рішення про повернення до офісу. – Я був у компанії відразу після Великодня, а решта команди поверталася поступово. Після довгих, травневих вихідних ми всі вже були «на борту», і робота знов закипіла – згадує.
– Люди – це не роботи, не машини, які можна закрити у серверному приміщенні, підключити до розетки та натиснути кнопку старт. Ми – соціальні одиниці, і нам потрібен контакт з іншими. Нам потрібне натхнення, поплескування по спині, спільні прийоми їжі, а іноді, і це, здається, важливіше – потрібно, щоб хтось ввічливо зробив нам зауваження та допоміг повернутись на правильний шлях, бо кожен з нас часом втрачає об’єктивний погляд на те, що робить – каже архітектор.
Як він оцінює змішану форму роботи? – Це чудова ідея, але за умови, що держава не буде втручатися в те, про що домовляться працівник та роботодавець. З точки зору роботодавця, все, що допомагає нам працювати більш ефективно, є хорошим рішенням. Інколи комусь доводиться сидіти вдома, і якщо у нього є можливість працювати – то без проблем. У нас це трапляється періодично, оскільки специфіка креативної професії й, мабуть, наша система роботи викликають необхідність / бажання зустрічатися безпосередньо в команді – підсумовує Лобос.
Чи вніс останній рік якісь хороші зміни в систему роботи? – Більшу прихильність частини клієнтів до онлайн-зустрічей. Якщо нас розділяють кілька сотень кілометрів, це економить величезну кількість часу, а отже і грошей. Раптом також виявилося, що багато формальних справ можна вирішити у режимі онлайн. Ми здавна працюємо віддалено з субпідрядниками та консультантами. І так, це можливо – резюмує архітектор.
#whyoffice