MWM-Architekci-Builder-01-2015

Builder 01.2015

05.01.2015
Медіа

Марцін Смоченскі, Вацлав Матлок, Мацей Лобос- в інтерв’ю для журналу “Білдер”

Марцін Смоченскі – народився в 1970 році в Жешуві. Випускник архітектурного факультету Краківського політехнічному університеті (1989-1995). Суддя Дисциплінарного Суду POIA (Підкарпатської районної палати архітекторів)
2002-2005.

Я завжди був переконаний, що робота в команді  дає більші можливості , а те, що пов’язане з роботою в команді, дає більше задоволення.  Тому, разом з Матеєм і Вацлавом, ми пішли на глибокі води. Аналізуючи це  згодом, мушу визнати, що це було непродумане, але, як потім виявилось, добре рішення. Починаємо 15-ий рік нашої спільної архітектурної пригоди.

Вацлав Матлок – народився в 1973 році в Дембіці. Закінчив  архітектурний факультет  у Вроцлавському Краківському  політехнічному університеті (1992-2001).  Член міської урбаністичної комісії в Дембіці з 2004 року, член POIA  (Підкарпатської районної палати архітекторів) від 206 до 2010 року, заступник окружного речника професійної відповідальності  POIA від 2010 року.

 Професійного  досвіду я набував від початку навчання на факультеті архітектури у Вроцлаві, де крім здобування знань, я також завжди старався працювати і брати участь в різних   в  різних проектах, конкурсах і тп. Навчання, а особливо останній рік, було також зацікавленістю сферою управління  та застосування цих знань в проектуванні в першому проекті в майстерні, а пізніше (і до сьогодні) в нашій фірмі.

Мацей Лобос – народився в 1972 році в Пшеворску. Архітектор,  Випускник  архітектурного факультету Краківського політехнічному університету (1991- 1997). Віце-директор  Жешувського Відділу SARP (Товариства польских архітекторів) та член Колегіуму  конкурсних суддів (2002-2005). Секретар Підкарпатської окружної палати  архітекторів  2002-2005.

Всього, що знаю про архітектуру та виконання  професії,  я навчився, працюючи, в основному, «на своєму», разом з Марціном та Вацлавом. Неспеціалізоване навчання було для мене часом творчого розвитку. Мої  тодішні захоплення стосувались багатьох різних сфеп- політики, економіки, історії, теології і т.п. Захоплення архітектурою досягло мене набагато пізніше- під час ведення особистої практики. Від того часу  воно постійно росте.

 

Девіз проекту та життєве гасло

Мацей Лобос: «Молись так, ніби  все залежить від Бога, працюй так, ніби все залежить від тебе»

Марцін Смоченскі: «Мало говори, багато роби»…,- не завжди в мене виходить.»

Вацлав Матлок: « Коли мені приходить якась геніальна думка, ідея або рішення, ставлю собі питання: « Чому або кому це має служити?» Думаю, що робимо дуже багато помилок, коли не маємо часу поставити собі це питання і щиро відповісти ( дуже раджу, а особливо нашим уставодавцям).

 

Авторитет/ архітектурний гуру

МЛ: Бог, тому що запроектував цілий світ, але якщо маю вибрати когось з людей, то це- Норман Фостер- за створення виняткового проектного бізнесу і утримання найвищої можливої якості архітектури; Бярке Інгельс- за доказ, що сучасна архітектура не мусить бути нудною; Герцог і Де Меурон – за відсутність розпізнавального стилю. Кожен з їхніх будинків є неймовірно іншим,  і  важко здогадатися, що це їхній проект. Незважаючи на стільки років праці, продовжують дивувати. В Польщі – ЄМС і Стефан Куриловіч.

МС: Антоніо Гауді, Станіслав Нємчик…і , очевидно, мої спільники.

ВМ: Мікел Анджело- за незвичне поєднання мистецтва та організації. Архітектори та будівельники середньовічних катедр –  за відвагу в проектування та будування ( до ХІХ століття катедра в Страсбурзі була найвищою будівлею  в світі). Крієр- за нагадування про стосунки простору,  про які в гонитві за сучасністю ми почали забувати.

 

Дім мрій

МЛ: Такий, в якому домашнє вогнище ніколи  не згасає, а всі члени сім’ї домові вертаються в нього, щоб «зігрітись». Офіс, в якому зможемо закінчити ремонт до того, як він стане замалим.

МС: Таке питання завжди мене блокує. Ухх! Якраз тут форма має найменше значення. Думаю, це є дім з ідилії про дім Вільної Групи Буковина.

ВМ: Місце, де час зупиняється, бо люди перебуваючи в товаристві один одного, не зауважують часу напливаючого разом з проблемами світу.

 

Найвдаліший проект

МЛ: Здається , ще попереду нас …

МС: Залежить з якої точки зору дивитися.  Обмежусь критерієм «естетика» і оціню проекти, виконані лише нашою фірмою. Номіную концепцію готелю Колліс в Перемишлі.

ВМ: Хочу, щоб завжди був ще попереду мною, а з реалізованих- розбудова осередка в Арламові.

 

Проект – викрадач часу

МЛ: Всі!!! І це є в них чудове. Мучать, але задоволення від виконання є безцінне.

МС: Ну, що поробиш, така професія. Якщо проект добре зорганізований, можна мати на це питання впив і знаходити багато часу на інші заняття.

ВМ: На щастя, їх небагато, але зазвичай проекти особливо нерішучих інвесторів.

 

Джерела натхнення поза архітектурою

МЛ: Конференції мотиваційного спікера  Фабіана Блашкевіча, а також наші внутрішні дискусії, спори та  багато жартів. Надихає також спостерігати, як працівники, які ще кілька років тому починали у нас свій професійний ріст, створюють за кожним разом все більші і складніші проекти, допомагають нам керувати фірмою.

МС: Вони всюди, вистарчає лише вибрати одне та йти слідом за ним.

ВМ: Якщо скажу, що довкола, то буде звучати банально. Конкретно найбільше мене  надихають досягнення науки, техніки,  широких знань про людину (все ж таки, саме її можливості керують і впливають на сприйняття того, чим ми займаємось).

 

Улюблене рішення (матеріальне, технологічне), яке часто застосовую.

МЛ: Мабуть не маю таких звичок.

МС: Дерево і кераміка

ВМ: Стараюсь не обмежуватись  якимись матеріальними  преференціями, а більше працювати в контексті місця  отримання  конкретного характеру з локального.

 

Плюс і мінус архітектора, який найбільш кидається в очі.

МЛ: Вади:  недотримання терміну, трудності з дотриманням бюджету проекту, проблеми з організацією праці. Зарозумілість та  впевненість, що все знаєш краще зв інших. Плюси : кваліфікований дилетант- єдина особа, котра , як режисер фільму, може об’єднати зусилля багатьох людей різних професій та спеціальностей в одну спільну і продуману цілісність.

МС: Плюс- великі можливості…кажуть. Вада- дилетантство і мегаломанія…на жаль.

ВМ: Плюс- міждисциплінарні знання і відкритість до співпраці, але одночасно впертість в реалізації бачення,  в котре повністю вірю. Вада- впевненність, що володію уповноваженнями на безпомилковість.

 

Моя перша нагорода

МЛ: «Сніжна Королева» Г..Х. Андерсона, отримана в 5 років.

МС: Соромно зізнатись, але не пригадую, щоб я колись отримав якусь нагороду. Терпеливо чекаю…

ВМ: В сфері архітектури –  за  вигране перше місце (разом з колективом) в конкурсі на розбудову Жешувського Політехнічного Університету в 2000 році. Дала досить добрий старт нашій фірмі.

 

Найгірший будинок/ будівля (в моєму місті, в Польщі, в Європі, на світі)

МЛ: Палац культури і науки ім. Йосипа Сталіна в Варшаві. По перше – невдалий, по друге – символ радянської окупації. По третє, той факт, що  він продовжує стояти – то сором для кожного поляка!

МС: Не люблю відповідати на такі питання, кожен має якийсь на совісті якогось невдалого, тому навмисно їх оминаю.

ВМ: Це дуже вразливі питання. Думаю, що кожен випадок чогось вчить. Ліпше вчитись на чужих помилках (якщо вони вже є).