Зустріч представників міської влади Жешува з представниками девелоперської галузі
Ми повинні усвідомлювати, що будь-яка діяльність людини, особливо девелоперська діяльність – будівництво приватних будинків, офісних будівель, фабрик, або ведення будь-якого іншого бізнесу – має вплив на навколишнє середовище.
Команда спеціалістів, які працюють під егідою Польської академії наук, підготувала звіт, який свідчить про те, що внаслідок відсутності просторового планування Польща щорічно втрачає близько 85 мільярдів злотих. Якщо хтось планує якийсь інвестиційний проект у глибокому передмісті, тоді місто зобов’язане обладнати таку територію, забезпечити доїзд, соціальну інфраструктуру, зв’язок тощо. Це призводить до “приватизації прибутку”, а видатки набирають публічного характеру. Усі ми, як суспільство, повинні розуміти, що процес деурбанізації – тобто постійного розширення меж міста, спричиняє величезні витрати.
Жешуві пощастило, оскільки в ньому є дуже багато територій, які потребують ревіталізації, і вони надзвичайно цінні. Було б добре, якби ми нарешті почали проводити проектні роботи та планувати раціональне використання цих конкретних територій – постіндустріальних ділянок, військових частин, військових садів, околиць залізничних колій.
В Польщі диспонуємо лише аналізом умов та місцевим планом, який насправді гальмує роботу архітекторів та інвесторів – саме це є причиною стількох заяв про його зміну та, передусім, відсутності бажання працювати над ним. Втім, нам потрібне щось, чого ще немає в польській правовій системі, зате широко використовується в Європі та у світі, тобто розвинута концепція – так званий майстерплан. Така концепція показує, що ми можемо зробити, як це має виглядати, наскільки великим буде простір для людей, як цей простір змінює атмосферу та людську поведінку. Усе це є об’єктом зацікавлення архітекторів та урбаністів. Ми цього не робимо в Польщі, оскільки наш закон цього не вимагає, але також не забороняє. Такі концепції треба готувати навіть неофіційно, оскільки польський закон, на жаль, дуже відстає у цьому плані. Центр Жешува ще не був забудований так щільно, як центри інших великих міст, тому ми справді маємо шанс зробити це добре.
(…)
Польське законодавство потребує необхідних системних змін на рівні закону про просторове планування. Місто мусить отримати закон, який дозволить йому експропсувати землю, зцілити її, обладнати та продати згідно з міцевим планом. Просторове планування слід розглядати як суспільну мету. Поки не змінимо ставлення до цієї справи, будемо приречені на постійне нарікання, замість того, щоб діяти ефективно.
(…)
Інвестиції в місто невідмінно пов’язані з конфліктними ситуаціями. Будь-яка діяльність у місті порушує чиїсь інтереси, зачіпає інтереси сусідів. Саме тому ми придумали закони – щоб узгоджувати ці інтереси. Кожен інвестиційний проект є предметом постійних переговорів та обговорень, оскільки ці часто суперечливі інтереси треба узгодити. Це, до речі, робота для таких людей, як я. Дуже часто звертаються до нас саме для того, щоб “з’їсти тістечко і далі його мати”. Й, повірте, переважно справді вдається це зробити.
Нам також потрібно змінити парадигму щодо автомобілів у місті. Якщо хочемо мати менше бетону та більше зелених насаджень, то в нашому місті повинно бути менше паркінгів і більше людей. З цієї причини треба заново переосмислити кількість паркувальних місць у центрі, а отже – перестати зосереджуватися на “мінімальної кількості”, перестати постійно збільшувати її та змушувати девелоперів будувати дедалі більші парковки. У світі ж зараз все навпаки – встановлена максимальна кількість паркувальних місць, дозволяється розміщувати доволі мало паркінгів у центрі, натомість люди отримують хороший громадський транспорт. Завдяки таким діям життя повертається в центр міста. Якщо хочемо, щоб Жешув був процвітаючим, повним кипучого життя містом, в якому добре живеться сім’ям, тоді фундаментальна зміна парадигми є необхідною.
(…)
Як правило, місцевий план повинен мати загальний характер та не повинен стосуватися сфери архітектури, бо це призводить лише до конфліктів. Потрібно, щоб він просто визначав певні рамки, а всі інші рішення залишав інвесторам та архітекторам.