Занадто багато бетону та асфальту, занадто мало скверів та газонів, які поглинають дощову воду? Занадто щільна забудова, а може, неефективна зливова каналізація?

Марцін Смоченскі з офісу MWM Архітектори звертає увагу на той факт, що дощова вода через шкоду, яку завдає, сприймається як загроза, а відводнювання всіх земель – як необхідність. Проте достатньо декількох спекотних днів, щоб вода стала дефіцитним товаром, а суспільство почало сприйняти її  як позитивний ресурс, який – якщо правильно ним користуватися – може принести користь місту та його жителям.

Тепер в офісі працюємо над проектом комплексу багатосімейних будинків, який здатний майже повністю приймати та збирати дощову воду і використовувати її у корисних цілях.

Архітектор звертає увагу на те, що неможливо побудувати каналізацію, яка зможе приймати всі опадові води з непроникних поверхонь.  Навіть якби ми побудували труби діаметром 10 метрів і зібрали всю дощову воду та пустили її в річку, це лише довело б до затоплення міст та територій розташованих нижче – тобто це дорога в нікуди. Воду потрібно використовувати  вже на місці опадів за допомогою інфільтрації, випаровування або її повторного використання, наприклад, для промивання туалетів або поливу газонів. Наступним корисним рішенням є гальмування потоку води, яку вже не можна зберігати ні в ретенційних об’єктах, ні у всяких типах абсорбуючих поверхонь. Інвестиції в систему відведення надлишків води безпосередньо до річок повинні займати останнє місце в цьому списку.

Нам потрібно розуміти – вважає Смоченскі – що не можна забетонувати та заканалізувати все місто. Ніхто у світі не намагається робити подібних речей, бо це просто неможливо. Треба спостерігати, як з цією проблемою впораються інші країни та міста.

Втрати, спричинені опадовими водами, це лише частина витрат, понесених суспільством, причиною яких є хаос у просторовій політиці країни. На думку архітектора, джерело проблеми треба шукати перш за все у відсутності узгодженої та послідовної просторової політики усієї країни, що є результатом переконання, нібито містобудівне планування та проектування нікому не потрібне, а  інвестори впораються самостійно. Втрати в державному бюджеті, спричинені відсутністю планування та просторовим хаосом оцінюються в десятки мільярдів на рік і стосуються усіх галузей економіки.

Марцін Смоченскі поділяє думку архітекторів з МКУА (міської комісії з питань урбаністики та архітектури) про те, що просторове управління в Жешуві залишає бажати кращого, та переконує, що це не стосується виключно столиці Підкарпатського воєводства, а швидше більшості польських міст. Без узгодженої, продуманої просторової політики проблеми з року в рік лише збільшуватимуться. У розвинених країнах просторове планування та турбота про якість архітектури сприймаються як належне, і надається їм велике значення. На них виділяють відповідні ресурси та наймають велику групу фахівців. Вистачає поїхати за Одру, щоб побачити різницю.

Andrzej Plęs, Nowiny